Дитяча інвалідність

Така категорія у певному розумінні є різновидом інвалідності від загального захворювання. Її сутність полягає у тому, що інвалідизуюча патологія виникла і розвилась у дитячому віці – тобто у період від народження і до виповнення 16 років.

Структура патології, що зумовлює встановлення дитячої інвалідності дещо відмінна від такої у дорослих і має суттєву специфіку. Це можуть бути різноманітні хвороби і каліцтва, що є вродженими, спадковими чи характерними для дитячого віку.

Необхідно звернути увагу на існування двох схожих, але дещо різних формулювань, а саме: „дитина-інвалід” та „інвалід з дитинства”. Основні критерії відмінності цих формулювань можна подати такою таблицею:

№ п/п Критерій Дитина-інвалід Інвалід з дитинства
1. Вік, в якому особа визначається інвалідом До 16 років після 16 років
2. Заявник один з батьків або опікун сама особа з інвалідністю
3. Орган, що встановлює інвалідність ЛКК дитячого ЛПЗ МСЕК
4. Встановлення групи інвалідності не встановлюється встановлюється (І-ІІ-ІІІ)

Таким чином, формулювання „дитина-інвалід” встановлюється лікарсько-контрольною комісією дитячої лікарні (поліклініки), у відповідності з наказом МОЗ України від 14.12.2001р., його назва „Порядок видачі медичного висновку на дитину-інваліда віком до 16 років”. При вирішенні цих питань лікарі-педіатри керуються „Переліком медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років” (затверджений МОЗ, Мінпраці та Мінфіном України 8 листопада 2001 року).

У цьому Переліку наводиться XXI розділ видів патології різних органів і систем організму. Кожний з розділів, як правило, має три частини з назвами хвороб та вад, що дають право на одержання допомоги на різні терміни часу, а саме, на 2, на 5 років та до 16 років.

На 2, на 5 років інвалідність встановлюється при таких станах:

- середньої тяжкості захворювання;

- помірне порушення функцій організму;



- обмеження здатностей до соціальної адаптації, з утрудненням навчання, пересування, самоконтролю;

- позитивний прогноз щодо можливостей відновлення здоров’я.

На увесь дитячий вік, до виповнення 16 років інвалідність встановлюється при:

- важких захворюваннях і вадах;

- тяжких порушеннях функцій організму;

- соціальній дезадаптації і, як правило, неможливості навчання, пересування, самообслуговування;

- незворотних, нерідко прогресуючих порушеннях здоров’я.

Не пізніше одного місяця до виповнення 16 років діти-інваліди направляються на експертизу у МСЕК. При виявленні відповідних підстав, комісія встановлює громадянину певну групу інвалідності і категорію „інвалід з дитинства”.

Таким чином, вказане вище формулювання встановлюється особам, що мають вік старше 16 років. Слід розуміти, що це може бути будь-який вік (навіть 80 років), якщо причиною інвалідності є загальне захворювання, яке зумовило виникнення ознак інвалідності ще у дитячому віці, тобто до 16 років.

Звичайно, дитяча інвалідність буває зумовлена такими факторами, які дитина не спроможна запобігати, тобто у виникненні такого стану вона не є винною. Тож відповідальність за це несуть батьки та держава. Інваліди з дитинства – це найбільш незахищена і ображена категорія громадян, тому оточуючі мають проявляти до них максимальну турботу. Таких осіб в Україні немало; тільки дітей-інвалідів більше ніж 153 тисячі, з тенденцією зростання їх чисельності.


8387697163757294.html
8387759625586081.html
    PR.RU™